2,19 Mb.Сторнка6/9Дата конвертац26.09.2011Розмр2,19 Mb.Тип Схож 6 ^ ТЕМА VI.ГРЕЦЬКО-РИМСЬКА Ф¶ЛОСОФ¶Я ЕЛЛ¶Н¶СТИЧНОГО ПЕР¶ОДУ Стоцизм Епкурезм Скептицизм Неопфагорезм Неоплатонзм Ключов слова адафора апатя атаракся екстасс еманаця епкурезм епохе неопфагорезм неоплатонзм першодине скептицизм стоцизм Стоцизм Зенон з Китя (335 262 до н.е.) заснував школу стокв. Широкого поширення стоцизм отримав в еллнстичну епоху, особливо великим був його вплив на античну культуру Стародавнього Риму. Будучи уродженцем мста, розташованого на остров Крит, Зенон у вц 22 рокв прибув до Афн, де культурне життя загалом флософська дяльнсть зокрема переживали добу розквту. Спочатку Зенон став учнем кнка Кратета, а потм Стльпона. Дещо пзнше вн зацкавився флософю мегарцв (Додор, Ксенократ). Академчна флософя також вплинула на формування поглядв Зенона. Бля 300 р. до н.е. вн заснував власну школу. За мсцезнаходженням зборв (грецьк. stoa poikilе «строкатий портик») зал в Афнах, де збиралися учн Зенона за школою закрпилася назва «Стоя», а флософв ц школи стали називати стоками. За бльше, нж 500-рчну сторю снування Сто послдовниками Зенона було написано велику кльксть творв. Однак вд перших 300 рокв снування збереглися лише фрагменти окремих робт. При цьому треба врахувати, що деяк стоки принципово нчого не писали, а авторство й датування текств, що залишилися, складно визначити. Усе ж можна умовно видлити три головн пероди розвитку сточно флософ: Стародавню Стою (епоха еллнзму), Середню Стою (епоха Римсько республки), Пзню Стою (епоха ¶мпер). Псля смерт Зенона головою Стародавньо Сто став ^ Клеанф, а потм Хрспп найбльш плдний автор та активний популяризатор дей стоцизму. Зрештою, флософя стокв сформувалася пд впливом учнв Гераклта, Сократа, Платона, Арстотеля та кнкв, з особливим акцентом на етичнй проблематиц. Згдно з хнм ученням, головна мета флософ поляга в тому, щоб виявити основу етичного життя. Однак справжня моральнсть може бути вднайдена лише завдяки стинному знанню. Зенон вважав, що тльки на основ наукового пзнання може бути сформована достоврно етична поведнка. Тут доречно пригадати основоположення флософ Сократа про те, що максими «доброчеснсть» та «мудрсть» однопорядковими поняттями, «благо» й «стина» взамодоповнюван й окремо один вд одного немислим. Вд самого виникнення школи, не без впливу Зенона, вдбувся розподл флософ на три основн частини: логку, фзику й етику. Такого роду розподл уже снував у флософв Давньо Академ (Ксенократ) , швидше за все, саме звдти був запозичений стоками. При цьому Клеанф до логки додавав риторику, до фзики теологю, а до етики полтику. Логка подлялася на далектику (так ще Платон називав флософю) та риторику. До далектики належало вчення про критер, вчення про визначення понять. Власне кажучи, вчення про критер становило собою епстемологю. Стоки вважали, що критерм достоврност очевиднсть (безпосередн дан вдчуттв), що свдчило про хнй крайнй емпризм. У межах далектики ними розвивалося вчення про означуване (semainon), до якого входили поетика, теоря музики, граматика; вчення про означальне (semainomenon) власне формальна логка. Головна перевага методу наукового пзнання стокв, логки, поляга передусм у тому, що вн становить собою систему рацональних переконань, яку не можна зруйнувати окремими запереченнями. Головна суперечнсть у теор пзнання стокв мстилася в рвнозначному визнанн двох суперечливих тез: сприйняття основний критерй стини; закон основоположенням стинного знання. Фзика. Вчення стокв про свт суворо монстичне, на вдмну вд арстотелвського дуалзму. ¶ це монзм матералстичний. Дйсним буттям володють тльки тла (Бог, душа та афекти, а також властивост речей). При цьому одн тла можуть у повному обсяз (збергаючи свою тлесну днсть) проникати/пронизувати нш тла. Сама по соб речовина тл не ма няких якостей. Ус властивост тл набуваються ними завдяки конструктивнй сил розуму (logos). Ус окрем сили походять вд диного центру, «першосили», що пов язу вс реч свту й забезпечу його днсть. Ця сила також тлесна, становлячи собою деяке космчне найтонше дихання, всесвтнй животврний вогонь (pneuma). Ця довершена сила благим розумом, божеством. · вдношення до свту речей аналогчне вдношенню нашо душ до тла: яка проникливо одухотворя й облагороджу його. Космогоня. Для того, щоб створити свт (або тло свту), розум (logos) перетворив вогненну пару спочатку в повтря, потм у воду, частина яко стала землею, нша залишилася водою, третя стала повтрям, з якого з явився вогонь. Через певний час виника свтова пожежа, вс реч знищуються в ньому. Потм все поновлються. Тут очевидний зв язок з мфологчними нарративами про свтов цикли, космогонями Гераклта, Емпедокла, Платона. Етика. Морально-етичне вчення стокв Aрунтуться на простому та зрозумлому основоположенн: свтом керу розумне начало (дещо подбне до «закону природи»). Тльки людина як розумна стота спроможна пзнати закономрност, що пронизують свт, свдомо х дотримуватися. Життя вдповдно до природи вищим етичним принципом стоцизму. Вища доброчеснсть досягнення блага через розумне дотримання природних закономрностей. Найгрше зло результат етично неспроможност, що вдбуваться вн
В. В. Буряк Антична флософя
ТЕМА VI.ГРЕЦЬКО-РИМСЬКА Ф¶ЛОСОФ¶Я ЕЛЛ¶Н¶СТИЧНОГО ПЕР¶ОДУ - В. В. Буряк Антична флософя
Комментариев нет:
Отправить комментарий